розколоти
Смотреть что такое "розколоти" в других словарях:
розколоти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розколотити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розколотитися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
побити — б ю/, б є/ш, док., перех. 1) з прийм. в (у), об, по. Постукати, поплескати по чому небудь, об щось. 2) кого. Завдати ударів кому небудь; вибити. || перен. Піддати гострій критиці, викрити кого , що небудь. 3) Позбавити життя, вбити всіх чи… … Український тлумачний словник
порозколювати — юю, юєш, док., перех. Розколоти все чи багато чого небудь … Український тлумачний словник
розкол — у, ч. 1) іст. У Московщині середини 17 ст. – релігійний рух проти офіційної церкви, її догматів, який закінчився утворенням ряду сект. || Відокремлення від офіційної церкви. 2) перен. Дія і стан за знач. розколоти, розколювати 2) і розколотися,… … Український тлумачний словник
розколотий — розко/лений, а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розколоти. || розко/лото, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., перен.Який розколовся (у 2 знач.) … Український тлумачний словник
розколочувати — ую, уєш, недок., розколоти/ти, лочу/, ло/тиш, док., перех. Розмішувати що небудь, рівномірно розподіляючи в рідині. || Розбовтувати що небудь, роблячи рідким … Український тлумачний словник
розколочуватися — ується, недок., розколоти/тися, ло/титься, док. 1) Розмішуватися, рівномірно розподіляючись у рідині. || Розбовтуватися, стаючи рідким. 2) перен. Часто і сильно битися, колотитися від перенапруження, хвилювання, збудження (про серце). 3) тільки… … Український тлумачний словник
розколюваний — а, е. 1) Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до розколювати. 2) Якого можна розколоти … Український тлумачний словник
